Правові засади регулювання ринку зерна

Державна політика щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу держави визначена Законом України “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 (Відомості Верховної Ради України – 2002. - № 35. - Ст. 258). Закон має на меті: забезпечення продовольчої безпеки держави; формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної, кредитної, податкової, митної політики; забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання вільної конкуренції та державного регулювання з метою збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави; встановлення державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки; стабілізацію ринкових ресурсів зерна; впровадження механізму заставних закупок зерна; впровадження інтервенційних операцій на ринку зерна тощо.

Під зерном у Законі розуміються плоди зернових, зернобобових Правові засади регулювання ринку зерна та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Зерно продовольче використовується для переробки та виготовлення харчових продуктів, зерно технічного призначення - для промислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичні препарати та інші), зерно фуражне призначене для годівлі худоби та птиці у вигляді комбікормів, дерті тощо.

Ринок зерна - це система товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначення цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. Комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують Правові засади регулювання ринку зерна умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги створюють інфраструктуру ринку зерна.

Суб'єктами ринку зерна є:

1) суб'єкти виробництва зерна - власники, орендарі та користувачі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна;

2) суб'єкти зберігання зерна - зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства) та інші суб'єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна;

3) суб'єкти заставних закупок зерна - сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Державний агент із забезпечення заставних закупок зерна, уповноважені із забезпечення заставних закупок зерна;

4) суб'єкти проведення інтервенційних операцій - сільськогосподарські товаровиробники, зернові склади, Державний агент Правові засади регулювання ринку зерна із проведення інтервенційних операцій, уповноважені із проведення інтервенційних операцій;

5) акредитовані біржі, тобто товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;

6) інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна.

У ролі Державного агента із забезпечення заставних закупок зерна виступає державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на організацію заставних закупок зерна. Функції Державного агента із забезпечення заставних закупок зерна покладено на Державну акціонерну компанію “Хліб України Правові засади регулювання ринку зерна”. Відносини між ДАК "Хліб України" та сільськогосподарськими товаровиробниками регулюються господарськими договорами, укладеними відповідно до законодавства. Державним агентом із проведення інтервенційних операцій також є державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого становить не менше 75 відсотків, і яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України на проведення інтервенційних операцій. Уповноважені із забезпечення заставних закупок зерна, уповноважені із проведення інтервенційних операцій – це юридичні особи незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, які визначаються на конкурсних засадах відповідно Державним агентом із здійснення заставних закупок зерна чи Державним агентом із проведення інтервенційних операцій.



Держава визнає пріоритетність ринку зерна, сприяє Правові засади регулювання ринку зерна його розвитку та стабільному функціонуванню. Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:

· надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупок зерна та проведення інтервенційних операцій;

· встановлення мінімально гарантованої ціни на заставлене зерно;

· гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

· недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки;

· розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;

· лізингове обслуговування ринку зерна та інші.

Кабінет Міністрів України здійснює державне регулювання ринку зерна шляхом, зокрема:

· впровадження механізму державних заставних закупок зерна;

· створення інтервенційного фонду зерна;

· розробки загальнодержавних програм заставних закупок зерна та інтервенційних Правові засади регулювання ринку зерна операцій, забезпечення їх реалізації;

· забезпечення фінансування інтервенційного фонду та заставних закупок зерна за рахунок коштів державного бюджету;

· сертифікації послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки; проведення цінової політики на ринку зерна та страхування ризиків для суб'єктів зернового ринку;

· запровадження декларування зерна, що знаходиться на зберіганні;

· забезпечення моніторингу ринку зерна тощо.

Зернові ресурси України складаються із:

1) зерна державного резерву. Формування обсягів зерна державного резерву здійснюється шляхом укладання угод купівлі-продажу на акредитованих біржах, а порядок його використання визначається законодавством. Реалізація зерна державного резерву за необхідності його поновлення узгоджується з Державним агентом із проведення інтервенційних операцій;

2) зерна інтервенційного фонду. Інтервенційні ресурси зерна Правові засади регулювання ринку зерна формуються Державним агентом із проведення інтервенційних операцій за рахунок коштів державного бюджету в межах визначеного Кабінетом Міністрів України обсягу на акредитованих біржах. Інтервенційні ресурси зерна використовуються вказаним Державним агентом для підтримання цін на зерно та продукти його переробки на внутрішньому ринку держави;

3) невитребуваного заставного державного зерна. Формування державних ресурсів такого зерна здійснюється за рахунок коштів державного бюджету і кредитів банків Державним агентом із забезпечення заставних закупок зерна відповідно до цього Закону. Державні ресурси невитребуваного заставного зерна використовуються цим Державним агентом за рішенням Кабінету Міністрів України;

4) зерна державного насіннєвого страхового фонду. Формування ресурсів цього фонду здійснюється за Правові засади регулювання ринку зерна рахунок коштів державного бюджету в межах визначеного Кабінетом Міністрів України обсягу. Формування ресурсів фонду та його використання здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України;

5) регіональних ресурсів зерна. Регіональні ресурси формуються шляхом укладення угод на акредитованих біржах за рахунок коштів бюджету АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя в межах визначених ними обсягів;

6) власних ресурсів зерна суб'єктів ринку. Суб'єктам ринку зерна гарантується право вільно розпоряджатися власними ресурсами зерна та продуктами його переробки, укладати угоди щодо їх продажу, у тому числі на експорт, брати участь у формуванні зернових ресурсів України. Забороняється, крім випадків, визначених законами України, встановлювати обмеження у переміщенні Правові засади регулювання ринку зерна зерна та продуктів його переробки.

Законом “Про зерно та ринок зерна в Україні” запроваджено декларування зерна. Декларування зерна – це діяльність суб'єктів зберігання зерна щодо визначення обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні. Інформація про власників зерна є конфіденційною і при декларуванні зерна не розголошується. Порядок декларування зерна визначається Кабінетом Міністрів України. Суб'єкти зберігання зерна несуть відповідальність за повноту і достовірність даних, зазначених у декларації, відповідно до законодавства. Зернові склади зобов'язані щомісячно подавати декларації щодо обсягів заставного зерна, зерна державного резерву, невитребуваного заставного зерна, зерна інтервенційного фонду та іншого зерна, що зберігається.

Якість зерна та продуктів його переробки, що Правові засади регулювання ринку зерна виробляються в Україні або ввозяться на її митну територію, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Державний контроль за якістю здійснюється за такими основними напрямами: захист прав суб'єктів ринку зерна та споживачів щодо їх забезпечення зерном та продуктами його переробки, якість яких відповідає встановленим вимогам; встановлення показників якості; акредитація лабораторій, що здійснюють визначення якості; сертифікація зерна та продуктів його переробки; інші напрями, передбачені нормативно-правовими актами. Послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації на відповідність існуючим правилам і технічним умовам їх зберігання.

Державний контроль покладається на спеціально уповноважені Кабінетом Міністрів України державні органи у Правові засади регулювання ринку зерна сфері державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки - інспекції якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції. Типове положення про інспекцію якості та формування ресурсів сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської державної адміністрації, як зазначалося, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2000 № 1568.

Зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Зерновим складом вважається юридична особа, що має на праві власності зерносховище, тобто спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо), та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання його у зернових складах з отриманням складських документів на зерно Правові засади регулювання ринку зерна, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

Договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма його затверджується Кабінетом Міністрів України. За цим договором зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір може передбачати, що зерновий склад має право розпоряджатися зерном (або його частиною). У цьому випадку відносини сторін базуються на правилах про позику. Порядок повернення зерна обумовлюється окремо в договорі його зберігання.

При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його Правові засади регулювання ринку зерна якості. Він зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених Законом, нормативно-правовими актами, договором, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Кожна із сторін договору складського зберігання при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу якості, несе сторона, що зажадала перевірки.

Зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення.

Плата за зберігання зерна, строки її Правові засади регулювання ринку зерна внесення встановлюються договором. Якщо зберігання зерна припинилося достроково не з вини зернового складу, то він має право на відшкодування понесених витрат. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання. Договором може бути передбачено безоплатне зберігання зерна. Граничний рівень плати (тариф) за зберігання зерна, що придбане за кошти державного бюджету, встановлює Кабінет Міністрів України.

Зерновий склад, який зобов'язався взяти зерно на зберігання у передбачений договором строк, не має права вимагати передання йому цього зерна на зберігання. Власник зерна, який не передав Правові засади регулювання ринку зерна його на зберігання у цей строк, зобов'язаний відшкодувати зерновому складу завдані збитки.

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору складського зберігання зерна (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зерновому складу, якщо інше не передбачено договором.

Поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку його зберігання. Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання попередити поклажодавця про закінчення строку та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються Правові засади регулювання ринку зерна поклажодавцю за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством. За втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством. Щодо зерна, прийнятого на зберігання після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти це зерно назад, зерновий склад несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовуються зерновим складом: за втрату та нестачу зерна - у Правові засади регулювання ринку зерна розмірі вартості втраченого або такого, що його не вистачає, зерна; за пошкодження зерна - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість. У разі, коли внаслідок пошкодження якість зерна змінилася настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від нього і зажадати від зернового складу відшкодування вартості цього зерна.

Зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою поклажодавця (володільця складського документа) повернути зерно, навіть якщо передбачений договором строк його зберігання ще не закінчився, з відшкодуванням зерновому складу витрат, спричинених достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.

Договір складського зберігання зерна укладається в Правові засади регулювання ринку зерна письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” встановлює види складських документів на зерно та визначає їх реквізити. Такими документами є:

· подвійне складське свідоцтво;

· просте складське свідоцтво;

· складська квитанція.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися зерном, але це зерно не може бути взяте із зернового складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець Правові засади регулювання ринку зерна лише заставного свідоцтва має право вимагати від особи, яка отримала кредит (першого надписувача), повернення всієї суми боргу та процентів, а також застави на зерно на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. Володілець лише заставного свідоцтва має право на одержання грошових коштів, які були внесені зерновому складу володільцем складського свідоцтва при отриманні зерна, у разі коли зерно було видано зерновим складом в обмін на відповідне складське свідоцтво. При отриманні грошових коштів право вимоги до першого надписувача заставного свідоцтва закінчується. Якщо закінчився термін погашення кредиту, зазначеного у заставному свідоцтві, зерновий склад зобов'язаний продати зерно у Правові засади регулювання ринку зерна порядку, встановленому законодавством для продажу заставленого зерна, за письмовою вимогою володільця заставного свідоцтва.

Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами (індосаментами). Вимоги до індосаментів та порядок їх здійснення визначаються законодавством.

Просте складське свідоцтво видається на пред'явника. Володілець такого свідоцтва має право розпоряджатися зерном, що зберігається на зерновому складі. При цьому до передачі зерна прирівнюється передача цього свідоцтва. Свідоцтво передається шляхом вручення новому володільцеві. Застава зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, здійснюється шляхом передачі заставодавцю цього свідоцтва за передавальним написом (індосаментом) у порядку, визначеному законодавством. На вимогу боржника йому може Правові засади регулювання ринку зерна бути виданий дублікат простого складського свідоцтва з поміткою про заставу. У разі застави зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, до такого свідоцтва застосовуються правила, встановлені для заставного свідоцтва, а до зазначеного дубліката - правила, встановлені для складських свідоцтв.

Складська квитанція видається для підтвердження прийняття зерна на зберігання, якщо зерновий склад приймає його без видачі простого або подвійного складського свідоцтва. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання зерна шляхом застави відповідного свідоцтва. Зерновий склад повинен застрахувати це зерно від ризиків випадкової загибелі, пошкодження Правові засади регулювання ринку зерна або втрати за рахунок коштів поклажодавця.

Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Зерновий склад видає зерно володільцеві складського і заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше як в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але вніс суму боргу за ним, зерновий склад видає зерно в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним документа, що підтверджує сплату суми боргу за заставним свідоцтвом. Зерновий склад, що видав зерно володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та Правові засади регулювання ринку зерна не вніс суми боргу за ним, несе відповідальність перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

Володілець складського і заставного свідоцтва має право вимагати видачу зерна частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на зерно, що залишилося на зерновому складі.

Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.


documentausohen.html
documentausooov.html
documentausovzd.html
documentauspdjl.html
documentauspktt.html
Документ Правові засади регулювання ринку зерна